Петро Чаадаєв: погляд із минулого в майбутнє. «У
той час, коли християнський світ величаво простував шляхом, визначеним його
божественним засновником, та захоплював своєю простотою покоління за
поколінням, - ми, хоч і назвалися християнами, не рухалися з місця… Плід
християнства для нас не дозрів». Для Росії православ’я стало гальмом розвитку
цивілізації, у той час, як Захід успішно поєднав і віру, і розум – складові
елементи гармонії й досконалості людини.
«Москва
– третій Рим»; влада – це релігія; цар або пан – те ж саме, що й Бог. Концепція
не виправдала саму себе, ница мета Москви підкріпити легітимність російських
претензій на так звану «Візантійську спадщину», на щастя зазнала краху.
Чому
погляд Чаадаєва – це погляд у майбутнє? Відповідь – у самому філософічному
листі. «Допоки ми не навчимося розпізнавати дію християнства скрізь, де людська
думка якимось чином дотична до нього – ми не матимемо про нього чіткої думки…
Ми ростемо, та не дозріваємо; рухаємося вперед, та по кривій. Так буде доти,
доки значення релігії й Бога відверто нівелюватиметься, або ж узгоджуватиметься
з поняттям влади».
Християнство
– засіб творення одухотвореного суспільства. Не треба вплутувати Бога у
політику, не потрібно маніпулювати християнськими законами задля досягнення
меркантильних цілей (на кшталт «ти пішов проти влади, проти системи, а значить
– ти пішов проти Бога»). Господь – значно вище: «Нам слід оживити віру усім
можливими способами і дати собі істинно християнський імпульс – бо на Заході
кожен предмет містить у собі божий дух».
| 