У своєму розвитку людство пережило чимало
революційних поривів, чим уподібнилося до корабля, що пливе від шторму до
штилю. Це природній шлях вдосконалення, пошуку істини, проте і за ясної днини,
а особливо в бурю, людство зверталося до віри, як до єдиного спасіння та
останнього шансу на порятунок. Мова йде не про релігію, що постає в образі
продуманої ієрархічної системи, а про істинну віру окремої людини. Якими б
універсальними знаннями не володіла остання, як би обширно не збагачувала свій
інтелектуальний капітал, все одно у найтяжчі моменти повертається до Віри. Про
важливу необхідність злагодженого існування людини говорить у своїй праці
відомий російський критик та філософ Петро Чаадаєв: «Лучшее средство сохранить
религиозное чувство – это придерживаться всех обычаев, предписанных
церковью. Такое упражнение в покорности важнее, чем обыкновенно думают; и то,
что его налагали на себя продуманно и сознательно величайшие умы, является настоящим
служением Богу». Віра – це початковий
родючий грунт, на якому мають проростати пагони щирого начала Людини. Це небо,
яке відкрите для польоту розуму…
| 