СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

Коли небо безхмарне і легенький вітерець хитає стяг – він майорить у тому напрямку, куди й вітер. Проте під час бурі горде знамено повинне стати захистом від усіх буревіїв, а не вклонятися у бік мінливих ураганів та ламатися під струменями зрадливо-холодного повітря.

Патріотизм у чистому вигляді – не форма асиміляції до об’єкта пошановування, а усвідомлення, дещо альтруїстичне розуміння себе як взаємозалежної частини патріотичної ідеї. К. Рилєєв у поемі «Войнаровський» вкладає в у ста однойменного героя такі слова:

«Готов все жертвы я принесть, -

Воскликнул я, - стране родимой;

Отдам детей с женой любимой

Себе одну оставлю честь»

Власе честь громадянина і є означенням «патріотизму» як такого. Побутує думка, що політичне пристосуванство, фальшиве тло справжнього народолюбивого почуття, вимагається передусім від письменницьких постатей найбільшого національного штибу. Чи направду усвідомлював себе патріотом Олександр Пушкін, виспівуючи хвалебної пісні Петру І в «Полтаві»? На що чекав, що сподівався? «Нерукотворний пам’ятник», який він собі воздвиг, поріс мохом у самій Росії, не кажучи вже про території колишніх її васалів.