«Умом Россию не понять,
Аршином общим
не измерить.
У ней
особенная стать –
В Россию можно
только ВЕРИТЬ»
Вірити. Це, безперечно, важливо. Кожна людина
вірить, навіть атеїзм – це віра у відсутність вищих сил. Та виникають сумніви,
що Ньютону на голову впало яблуко розбрату, а двигун внутрішнього згорання
запалив Прометей. Без науки і фахових пояснень навколишніх явищ суспільство б
застигло на формальному рівні розвитку. Утім, якщо наука для суспільства –
батіг, що жене вперед, то релігія укупі з вірою – упряж, яка спрямовує коней
прогресу в одному напрямку. Прикриваючись релігією, сильні світу цього
організовували кровопролитні війни, під прикриттям «вищих сил» придушувалися
різноманітні народні повстання – навіть Федір Тютчев у славетному вірші наче
виправдовую російський ірраціоналізм, закликає не ставити хрест на Росії, а
хреститися на неї. Наївний патріот.
Навіть
сьогодні, у площині протиріч між ЄС та Митним союзом, Росія апелює до
православ’я, як до символу єдності. Апелює, захищає, погрожує навіть – і тим
самим намагається повернути до себе Україну. Від Московського князівства до
Російської Федерації християнство було засобом. Віра та релігія насправді –
різні речі. Релігія передусім засіб, а для віри релігія не важлива.
|