СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

Музика на дві сторіки

Всі знають той будинок на розі. Старезний, з великими вікнами, ставні яких пронизливо поскрипують вночі. Він стоїть тут скільки я себе пам’ятаю, і насправді доведеться визнати, що зараз у нього не найкращі часи. Хоча сам кам’яний каркас дому цілий і неушкоджений, але покритий бурим мохом і гнилим листям дах і зарослі сухого бур’яну і диких рослин не викличуть захвату у перехожих. Але я смію припустити, що так було не завжди, серед купи мотлоху ще лишилися залишки бувалої краси. Ганок з римськими колонами, мармурові сходи, альтанка – ознаки колишньої розкоші. Чи то для того аби вберегтися від холоду чи ймовірних грабіжників, але майже всі вікна в будинку забиті дерев’яними дощечками з середини і лише у двох можна побачити кволий вогник. Канделябр в єдиній опалюваній кімнаті кожного вечора запалює худощавий чоловік, один з двох мешканців будинку, слуга хазяїна, що от вже понад двадцять років не отримує плати за свою роботу, а вдовольняється дозволом Пана П. мати змогу жити в цьому будинку, який він ще зовсім недавно називав своїм. Це було до того як почалася криза, і в місто приїхав П., ще було тоді, коли всі жили безжурно, мені вже не пощасливилося застати ті часи.

П. у місті ніхто не любить, всім остогид його пустий погляд, незв’язні речення і жахливий жалюгідний снобізм. Тому гості рідко навідуються до господи і єдину роботу, яку має прислужувач – це тримати в чистоті прихожу (в якій спить він), і оту єдину кімнату в якій живе П.

Кожного вечора в будинку відбувається певний ритуал: о 19. 00 служник має ввімкнути старенький грамофон, і поставити пластинку, яку П. приносить з роботи, при чому, що побігачі слухати не можна, тільки іноді йому вдається вловити якийсь звук, тоді слуга йде у свій куточок в прихожій закутується в латану-перелатану ковдру і при маленькому опалку свічки пише оце почуте у свій записник, перекладаю цю музику у слова, так як лише він може її розуміти. Десь за годину з кімнати починають доносяться звуки,  частіше всього це крики П. і шалений гуркіт. Потім зранку, коли П. вже піде на роботу, слуга побачить, що голка від грамофона знову поламана, на срібному каркасі нові подряпини від ножа, а шматки пластинки розкидані по всій кімнаті. Прислужнику здається, що одного дня йому не вистачить терпіння і він просто вб’є П., але це станеться лише тоді, коли закінчиться записник, а в ньому лишилося лише дві сторінки…

Тлумачення:

Це опис стану суспільства перед Євромайданом, де:

·       будинок – це Україана;

·       місто –  цілий світ;

·       служник – це образ українського народу;

·       пан П. – влада;

·       грамофон – це журналісти;

·       пластинки і музика – це новини і інформація;

·       записник, який веде слуга  - це та категорія пам’яті народу в якій зберігається отримана інформація;

·       записник от-от закінчиться – це ніби переломний момент, коли вся інформація збирається в єдине і стає нічим іншим, як закликом до бунту (принцип лавини).