Проблема, яку зрозумів надто пізно. Цитати масово використовувалися, як прикладний засіб: є запитання на основі публіцистика Ботєва, значить присутні посилання на його думки. А тут прив’язки до творчості конкретної постаті нема – і прірва. А Шевченкове «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», Міцкевича «Бідний народе, жаль мені твоєї долі, один лиш знаєш героїзм – неволі», Шимборської «Коли вимовляю слово Майбутнє, перший його склад відходить вже до минулого», Коменського «Тілом живи у цьому світі, а духом – зі Мною»… Світогляд! Оскільки робота остання, вирішив ставити додаткові позначки. «+» - за прогрес від вересня-жовтня, конструктивізм мислення та дотримання бодай елементарних публіцистичних канонів; «-» - ходіння по колу (одні й ті ж помилки: «я вважаю», шаблонність (неоригінальність, «твір на тему») текстів, без цитат) чи навіть крок назад.
Контекст. Перелом у польсько-шведській війні – загроза захоплення головної святині, монастиря у Ченстохові. Причина полеміки Пушкіна та Міцкевича – протистояння національних (месіанських, імперських) ідеологій. Зразки: «Книги польського буття», «Дзяди», «Медный всадник». Вадуц – місто в горах, найдовше було недоступне для поселень саламандр. Хілон побачив Главка на вогнищі і закричав: «Не він спалив Рим, а Нерон». Допускається варіант про показ Нерона Петронію макету нового міста – Нерополіса. Влітку (всі у відпустках, брак інформації) редактори Валента і Голомбек ладні були пропустити на першу сторінку будь-яку дурницю, аби підігріти інтерес читачів до газети. Тим самим посіяли зерно (від Ван Тоха) саламандровому буму. Хельчицький: навертати невірних до церкви, а у випадку відмови – просто ігнорувати.
Джерело: http://slovsvit.at.ua/Practfirst01052011.doc | 
