І література, і журналістика мають вплив на читача. Література - це більші можливості. Широкий політ фантазії. Твори про життя, свободу, любов роблять людей кращими, показують їм світло, роблять добрішими, Твори сумніші звертаються до особистого досвіду читача, змушують його таки думати. Важко у кількох словах сказати про літературу. Публіцистика - це теж дещо дуже важливе для суспільства, здатне змінити думки людей, змінити світ на краще.... У корені усе зводиться до одного й того самого, тільки з різних боків. Але вірш - це не жанр журналістики, тому обов"язки журналіста на нього не поширюються)
Сашо, в мене до тебе запитання : ти знаєш в чому полягає обов"язок журналіста? Насамперед, інформувати аудиторію про те, що діється навколо, і про те, що діється ЗАРАЗ. Не хочу тебе образити, але , напевно, будь-який віршик про природу можна подати у стилі символізму. Тут треба лише "дерево" замінити на "життя", "небо" - на "свободу", а "сонце" на "надію" і т.д. І що далі? Що читач повинен з цього взяти? Чи може таке вплинути на людину і якось змінити її світогляд?
Злободенне минає, а людські почуття та краса природи не змінюються тисячі років. Психологія людей не змінюється суттєво, не зважаючи на те, чи живуть вони у середньовіччі чи зараз. Змінюються лише декорації: стилі мистецтва, архітектури, напрями філософії. Завдання мистецтва - зображати вічне також, а не лише минуще. Поезія - це не політика. Є навіть гасло таке: "Мистецтво заради мистецтва", притаманне для модерної літератури. Адже символізм - це течія модернізму, чи нетак? Мистецтво повинне бути вільним, тобто чи варто твори про вічне оцінювати нижче, ніж твори про минуще? До речі, серед поезії про красу почуттів та природи траплялися символи складніші, аніж "чорна осінь"...
Відповіть тут надто проста і логічна: твори про вічне вище оцінюються на філологічному факультеті. Натомість на факультеті журналістики перевага надається не геніальному змалюванню образів кохання, а злободенній тематиці. Символізм Блока-раннього ("Стихи о прекрасной даме") - це література, а символи в поемах "Двенадцать" та "Возмездие" - це вже публіцистика. Виходить, що ви зневажаете журналістику, бо якраз вона пише про те, що минає. Думаю, філологи були б непроти, якби одна з найдревніших професій стала структурною освітньою ланкою їх факультету... Ви - філолог? Тільки не в процесі вивчення курсу "Словсвіт". Я спробую опублікувати кілька поетичних речей таких же молодих людей (якщо надішлють, звісно) і більшість погодиться, що ідейні засоби у запропонованих текстах є вічними саме для журналістики (як неабиякого мистецтва), а не для "мистецтва заради мистецтва" (романтичної поезії). Зрештою, 15-16 балів за чотири змістовні інтимні строфи - це достойний результат. Звісно, можна було оцінити старання і талант 20 балами, проте тоді десятків зо пять людей заслуговували б на 25. Як кажуть, немає повноважень)
