СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

Загальний коментар. «Журналістика повинна стати на новий рівень розвитку… вона не повинна залежати ні від кого… християнство повинно бути етичним і моральним кодексами (ніби це не одне й те ж)… любов до Бога… повага до ближнього…. взірець правди і чесності». Це все гарні речі і варті того, аби захоплюватися ними. Але ж коли «кроки до християнізації» - то це не тільки слава і почесті, а й важкий шлях долання чогось поганого. Коли публіцистика – це злободенність, то більшість ваших спроб – це ода майбутній професії. Толстой же називав проблему і зовсім її не апологетизував (захищав, возвеличував). Тому винятковими вважаю роботи, де «християнізація журналістики» сприймається критично та двояко: за Толстим та від себе. Геніальна річ – «журналістське м'ясо»: висмоктані з пальця сенсації, які реципієнт «ковтає» і… або швидко «відригує» або важко … самі розумієте. Вловлюєте паралелі між автором «першої сходинки» і журналістикою? Жити, аби їсти, чи їсти для того, щоб жити. Читати, щоб «вбивати» час, чи читати, аби змінюватися, вдосконалюватися, розуміти…

 

Або ще подібне… «Тварин вбивають тільки ножами, а людину – навіть словом», «тварина очима скаже більше, аніж окремий журналіст словами», «смачна їжа – гонорари, але часом її кидають зі словом «фас», «я сама вегетаріанка з півторарічним стажем – любов до тварин спонукала таки любити людей, якими б вони не були», «аби журналістські тексти були вдалими, слід перестати жити негарним життям. Навіть підсвідомо», «перш за все слід навчитися не брехати самим собі», «журналіст – свого роду язичник, бо він повинен бачити кінцеву мету свого діяння», «журналіст – не професія, журналіст – місія», «аби сягнути найвище треба пізнавати суть речей знизу», «завдання журналіста – бути голосом тих, у кого його немає», «журналіст не страус – він повинен вести народ за собою»… Це ваші висловлювання, просто трохи доведені до ладу. Виходить, не все так безнадійно – просто рівень підготовки окремих вищий, а це вже залежить не від мене. 15 хвилин – абсолютно достатній час для вияву бодай однієї глибокої думки, а самих тільки не багатослівних емоцій.