Скільки тих, що я знала (якщо насправді їх знала) мужчин, жінок (якщо цей поділ залишається чинним) переступило той поріг (якщо це поріг) перебігло через той міст (якщо назвати це мостом) – Скільки по житті коротшому чи довшому (якщо це для них все ще якась різниця) доброму, бо почалося, злому, бо закінчилося (якщо б не воліли сказати навпаки) опинилося на другому березі (якщо опинилося а другий берег існує) – Не дано мені знати їхньої дальшої долі (якщо це навіть одна спільна доля і якщо доля) – Все (якщо цим словом не обмежую) мають за собою (якщо не перед собою) – Скільки їх вискочило з шаленого часоплину і вдалині щораз щемніше зникає (якщо варто вірити перспективі) – Скільки (якщо запитання має сенс, якщо можна дійти до остаточної суми, поки рахівник не дорахує себе) поринуло в той найглибший сон (якщо нема глибшого) – До побачення. До завтра. До наступної зустрічі. Вже цього не хочуть (якщо не хочуть) повторити. Віддані на нескінченне (якщо не інше) мовчання. Зайняті тільки тим (якщо тільки тим) до чого їх змушує відсутність.