СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід | RSS

Задорожний Даниїл, ЖРН-22с

Червоні стіни Сучасного Вавилону Вавилонян покарано за те, що вони хотіли збудувати вежу до самого Бога. Покарано їх тим, що з однієї комунікаційної спільноти вони розбилися на розрізнені і слабкі групи «різномовців». Можливо, суть метафори в тому, що змінилася не стільки мова, скільки думки, цілі, пріоритети колись дружніх вавилонян. Будуючи вежу, вони паралельно йшли своїми власними внутрішніми шляхами, і з часом стало зрозуміло, що ціль вже не може їх об’єднувати – вежу так і не добудували. Сучасний Вавилон не претендує на висоту небес – бо Сучасний Вавилон вважає, що це сам Бог повинен спускатися до них униз. Не дарма ж Висоцький співав: Купола в России кроют чистым золотом - Чтобы чаще Господь замечал. Сучасний Вавилон також має свого імператора. Хоча ні, звичніше, - царя. А при цареві - радники – ще не святі, але до Бога максимально, звісно ж, наближені, у сутанах і при бородах. Вони єдині мають талант чути Голос Божий і що поробиш, якщо голос цей велить вмішуватися в політичні справи держави і стверджує, що всі, хто не з нами – наші вороги, вони проти нас і взагалі – «с нами Бох». Часто згадую анекдот, який вже став приказкою: «Коли людина говорить з Богом – це нормально. Коли Бог говорить з людиною – вона вже ненормальна». Зручно стверджувати, що лише ти чуєш Бога і що він твердить те то і те то. Зручно і вигідно. Сучасний Вавилон так само хвастає золотом, як і його предтеча – Олімпіада в Сочі дорого обійдеться вавилонянам і дефолт, який був у Греції, обіцяє на цей раз розмахнутися ще ширше. Проте стіни Сучасного Вавилону - не такі надійні. Ці стіни з червоної цегли не зможуть захистити громадян, не зможуть стримати навалу вигаданих ворогів, які «повсюду», бо якщо прийдуть вже не уявні вороги – стіни захищатимуть лише царя і його електорат. Адже цар – це демократія. Сучасний Вавилон досяг унікальної і суперечливої – ну чистий собі пост-модернізм – моделі правління. Ви можете робити, все, що вам заманеться, поки цар не вважатиме це «антидемократичним», «аморальним», «шкідливим для блага народу», «неправославним». Але поза цим – повна свобода дій і віросповідувань. І поки за стінами Сучасного Вавилону, цар і його піддані креслять карту світу на свій розсуд, вулиці-околиці Вавилону заповнюються іновірцями. Тому зовсім скоро вже настане час, коли силу матиме не лозунг «це проти православних цінностей», а крик « це проти ісламських заповітів». Не цілком ясно, що тоді буде з народом. Та й чи його народом? Може, вийде й так, що цар лишиться керувати не своїми людьми, які вже не визнаватимуть його своїм царем. У них буде інший цар – Аллах, наприклад. А що буде зі старим царем, тобто орлом, дві голови якого ніколи не сплять одночасно – одна з них завжди чатує або полює. Одна голова умовно хороша – вона дозволяє сусіднім державам робити свій геополітичний вибір, йде на поблажки, знижуючи ціни на газ та всіляко любить своїх «братів», по-доброму кепкуючи з них, намагаючись натягнути ланцюг дружби на свого «безпорадного сального побратима-просяти». От тільки інший кінець ланцюга чомусь знаходитиметься у лапах орла – а не на його шиї. «Всі між собою рівні. Але дехто рівніший за інших». Інша ж голова – закривавлена голова мисливця. Її дзьоб завжди скривлений в іронічній гримасі,вона завжди хоче крові і готова напасти навіть на тих, кого обіцяла захищати - якщо у цьому з’явиться внутрішня потреба. Що найкумедніше – голови доволі часто атакують одну й ту саму жертву, але вперто роблять вигляд, що вони одна одну не знають і взагалі – це дві різні особи. При тому, що всі – і гомосексуальна Європа, і «безпорадне порося» чітко бачать, що шия у них одна. Двоголовий орел сидить на троні Сучасного Вавилону, оглядаючи горизонт, вважаючи, що і все, що за ним – його власність, яка несправедливим чином цього не усвідомлює і не хоче розуміти. Тому доводиться вбивати їй це знання силою. І чого тільки не зробиш,на які лише жертви не підеш, аби донести до людей правду. Правду, якої вони не розуміють. Правду, яка народилася не з фактів, а зі сліпої віри і звичайної самовпевненості. І цю правду орел готовий нести людям вогнем, мечем і тортурами, вважаючи, що саме так і доходять до істини. Під кольоровою ширмою свободи слова і довіри джерел він готовий жертвувати всіма мірами щоби всіх довкола себе зробити такими ж, як він – нормальними, чистими. «Наступила ночь Террора, бескрестного ужаса, длящаяся вплоть до наших дней, и взошла звезда кроваво-красная: свобода — насилие, равенство — рабство, братство — братоубийство; революция — реакция, какой еще мир не видал: от вселенской церкви — к вавилонской башне» Але тепер ніхто не йтиме від церкви до вежі. І церкву, і вежу, і храм, і дім, і стійло – все облаштують в одному місці, в одній фортеці, де поховані залишки Ульяновича-Леніна та «кремлевского горца». Двоголовий орел майстерно перевтілився в обох. По одній голові на кожного вождя . От звідки така еластичність і двоякість слів, дій та обіцянок. Але виплекавши найкраще, орел потягнув за собою і пороки своїх ідеологічних батьків – і скоро країна це відучує сповна. Сповна – це не тоді, коли більша країна вмирає від голоду. Сповна – це коли трупи голодних напівлюдей сповзатимуть вавилонськими стінами з червоної цегли. Але навіть тоді орел дивитиметься вдаль і стверджуватиме світові, що за його стінами – «все нормально». Тому що за його стінами – за його стінами - все справді нормально, а от що коїться під ними – махінації західних агентів, які проплачують все антиправославне. Третій Рим і досі стоїть і ніякі варвари західної, чи якої там ще, орієнтації не спроможні його зламати. Третій Рим був, є і буде, і жодна сила сексуальних меншин, які вже зовсім не меншини, ніякі червоно-чорні бандерівці з ятаганами в зубах не здатні його зруйнувати. Третій Рим зламається лише під власною вагою. Сучасний Вавилон зламається лише під власною вагою. Але вони у це не вірять. І навіть коли станеться – а чи повірять?..
Категорія: Ваша творчість \| Додав: slovsvit (21.12.2013)
Переглядів: 525 \| Рейтинг: 0.0/0 \|

Всього коментарів: 0

Понеділок, 20.05.2024, 20:54
Вітаю Вас Гість

Категорії каталогу

Мои статьи [70]

Ваша творчість [42]

Кращі або добрі (антонім - злі) роботи

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Наше опитування