«Неможливо
серйозно бажати вести добре життя, не дотримуючись відомої послідовності
набуття необхідних для цього якостей». Або ж, на професійний лад, - не можна
займатися будь-якою справою, покликаною на доброю, без дотримання певних
стандартів, зокрема й християнських.
Журналістиці також властива драбина «від
землі до небес, сходження на яку розпочинається з першого щабля». Власне, кожен
майстер пера та мікрофона будує собі етичний, моральний кодекс, своєрідну
драбину постулатів, яких обіцяє дотримуватися. І досягати оті постулати треба
поступово, аби не уподібнюватися до карлика, що намірився зрушити гору. Багатьом
здається, що передусім на цьому шляху – свобода письма (мовляв, журналіст має
писати про що йому заманеться). Ні! Перша сходинка – усвідомлення відповідальності
за те, чим ти займаєшся. Згода з принципом «не нашкодь» і ревно його дотримання
у справах. Коли ж на перший план стають меркантильні амбіції, перо
уподібнюється до пилки, яка рано чи пізно зріже драбину, причому з першого
щабля.
Найвища сходинка – свобода. Вона
полягає не в уникненні відповідальності, а, насамперед, в її прийнятті. Свобода
– вміння мудро обмежувати власті плоть та душу від лихослів’я. Бо журналіст –
це те, що він пише. І коли він подає правду, значить іскрить власної свободою
від горизонту до горизонту, запалюючи інших.
| 