СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

     Одного разу у невеликому містечку поблизу морського узбережжя маленький син підбіг до матері та майже зі слізьми запитав:

        - Чому іншим дітям батьки дозволяють купатись у морі, а я повинен сидіти на березі та спостерігати за цим?

           Мати,  усміхнувшись, відповіла:

       -  Плаваєш ти синку погано, а море глибоке, та й хвилі он які розійшлись. Дочекайся батька з роботи, разом підете.

           Проте синові материні слова не припали до душі. Мовляв, чого це всі друзяки вже самі до моря ганяють, а повинен з батьком. Тим часом і хлопчаки підтягнулись до хвіртки.

          - Ну що? Гайда купатись? - викрикнув хтось із компанії, мабуть ватажок.

         - Звісно, зачекайте мене, - зухвало відповів хлопець, зневаживши заборону матері. Не гоже йому, вже 10-річному хлопцеві маму слухати і ганьбитись серед однолітків.

           Тим часом до матері дійшли чутки, що син її  у морі купаючись води нахлептався та й свідомість втратив. На благо, старші хлопці допомогли. З води бідолаху витягли і до тями привели. Та серце материне стислось, закололо і впала вона тут же, не витримавши синової непослушності та зухвалості.

           Прийшовши до дому та дізнавшись про те, що трапилось з матір’ю сів та гірко заплакав. Довго лив сльози та голосив, проте зарадити не міг ніяк.

            Наша біда у тому, що ми не тільки не прислухаємося до материних порад, а й не вміємо до них прислухатись. Згадуємо про неї тільки тоді, коли вже втрапляємо у якусь халепу. А як би просто було, якщо б ми не робили щось, і потім мучилися, а одразу, перед тим, як це зробити, питали поради у матері!

Мати – совість.

Батько – підтримка, яка іноді безмежно необхідна у житті.

Син – людина, яка у житті є зухвалою та впевненою в собі. Така людина заради власних інтересів може зрадити інших не задумуючись про наслідки скоєного.

Море – життя, в якому людина плаває й без того слабенько плаває, а уникаючи «співпраці» із власною совістю, практично підписує собі вирок.