СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

Де кинути довіри якір?

Все відбулось раптово, немов шторм почав топити наш корабель. Капітан втратив керування, хоча ще продовжував крутити кермо. Усі його ниці помічники щурами повтікали з борту, залишились лише найвідданіші. Та віддані вони були не йому, а своїй жадібності: хоча скарбів мали багато, та для них грам золота вимірює вагу душі. На кораблі була одна «біда» для капітана: занадто багато відважних, бувалих моряків. Ці, загартовані багатьма роками  плаваннями душі, готові були боротися за свій корабель до кінця. І тут раптово навколо нашого малого, вже ледве дихаючого кораблика, з’явились ще два і стали по сторонах.  Один був більший за наш утричі,блідо-червоний, занедбаний і старий, ним керував капітан з маленькими очима, маленький зростом, та душею пан.  Ця розвалина переповнялась людом:  усі вони кидали гроші нам. Та самі були зовсім не ласкаві, з гнилими поглядами та зубами. Другий, яскраво синій корабель плив не так різко та зупинився близько нас. Капітан був сучасний й білолиций, стріляв очима й кликав всіх «до нас!» На цьому кораблі, немов зірки, ходили моряки швиденькими кроками. Корабель цей був дуже переповнений ногами, що, здавалось, не було місця де вступити. «Ідіть до нас, хутчій на борт!» - кричить червоний й синій кораблі. «Ми вас купуємо, то будьте з нами, інакше втопитесь і буде вже по вас!» - цей крик червоного гальмує синій, перебиває й голосніше кидає: «Ідіть до нас, ми вас купуємо, але в нас гарніший корабель. Ідіть, ідіть, чого вартує?»

І раптом весь екіпаж нашого корабля голосить до капітана: «Вже краще бути смітником у гарній хаті, в надії щось колись змінити. Ніж в ворогів своїх у владі усе життя рабами вік свій коротити.» Та наш вельмишановний капітан сприйняв ці закиди, як комара удар. Тихенько ніченьки він дочекався й своїх щурів на борт призвав. Ті, лиш почувши про нагороду, повисували язики. Вони готові до роботи, ти лиш їм золотом плати!

І от всю ніч оці щурі по борту бігали і всіх кусали, і навіть дехто з моряків страшенні ті укуси мали. На ранок на борту з’явились 3 визволителі-помічники : один з них був могучий духом і силу теж страшенну мав. А другий словом вмів стріляти та три пальці вверх завжди тримав. А третій як прийшов, то моряки всі впали і почали реготати: «Відколи видано у світі, щоб визволяв відважних моряків великий заєць розміром в людину, та ще й з усмішкою єхидною в устах?» Та коли почали помічники свої байки розповідати, то моряки невільно почали навіть їм довіряти. Сказав могутній визволитель: «Ми вас на синій корабель прийшли переправити, та як і коли – не можу знати. Але я можу обіцянками вас нагодувати.»

А капітан в цей час тихенько, поки ніхто не бачив, покинув корабля і маленькими крочками поплив на шлюпці до червоного корабля -коня. Тут буря, землетрус у душах моряків зачались і вихром понеслись вони у синій бік…А там почали розводити руками, мовчали визволителі і чути було лише жар від сердець моряків.

Словник символів:

1.Корабель , що попав у шторм – Україна

2. Синій корабель – Євросоюз.

3.Червоний корабель – Росія

4. Капітани кораблів – президенти, лідери України, Росії та ЄС.

5.Щурі – уряд; щурі, що кусаються – спецпідрозділ «Беркут»

6.Помічники-визволителі – лідери опозиції.

7.Екіпаж корабля – мирний народ.