Україна – слабка. Це твердження щоденно втовкмачують нам з екранів телебачення, про це гудуть шпальти вітчизняних видань, постійно торочать наші політики. Що це – комплек меншовартості чи звичайне боягузтво? Невідомо. Відомо лише те, що і ми, українці, і наші друзі європейці забули (чи, може, не знали?), чим насправді є Україна. Вона є гнотиком. Гнотиком товстої жовтої свічки – цього Третього Риму, «всемогутньої» двоголової Росії. Підпали гнотик – свічка стопиться, немов би її не було. Правда, треба лиш трохи зачекати…
Вогник вже зблиснув. Гримлять автоматичні черги і, мов скошена літня трава, падають люди. Світ все ще думає, що Україна є здобним пряником, яким вдасться остаточно задобрити новоявленого Цербера на ім’я Владімір Путін. Насправді ж Україна – це мотузка – ні, швидше канат – кінець якої вже горить полум’ям кривавої війни. Світ не сховається за нашими плечима, оскільки вибух буде настілки потужним, що червоною хвилею накриє весь континент.
| 