СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

Молоко на асфальті

Ніжні пастельні тони тихого ранку.  Молода дівчина стоїть перед невеликим люстерком і вдягає білу вишивану сорочку на голе тіло, вкрите синцями. Акуратно розчісує, заплітає розкуйовджену золоту косу. Натягає найгарнішу спідницю і барвисту запаску, що перейшла їй від покійної бабусі. На голові – ошатна стрічка. Сьогодні дівчина має виглядати як ніколи гарно.

Бере дзбанки і пластикові пляшки з молоком. Переливає його, закриває, закручує і кладе до кошика. Поруч – склянка, а раптом хтось захоче скуштувати?

Виходить  зі своєї бідної, проте доглянутої хатини, і босоніж іде до дороги. Руки болять від цих важких кам’яних кошиків, проте вона не зважає на біль. Кожного ранку вона має іти до дороги продавати молоко. А за це отримує теплі валянки на зиму і можливість працювати на клаптику землі біля своєї хати. Такі умови її добровільно-примусової панщини. Ставить пляшки і дзбанки обабіч дороги, розтирає вкриті мозолями руки і випрямлює зболілу спину. Просто перед носом на шаленій швидкості промчала перша машина. Сонце почало сходити.

В уяві знову постали спогади про їхнього молодого Війта. Бере її ледь чи не кожної ночі і все обіцяє, що колись вони відгуляють весілля. Цілує у чоло і йде. А вона залишається сама у холодній хаті з зіжмаканою постіллю.  Уже й перестала йняти віри, проте все одно кожного разу відчиняє йому двері в одній нічній сорочці.

Останнім часом чоловіки для неї стали як номерні знаки, чи марки машин. Важливо не те, хто купує, а в чому він їде. Був один, що запав їй у серце, рвалася до нього усієї душею, ходила під вікнами його садиби. Нетутешній. Приїжджий. Обіцявся взяти жити до себе, у далекі краї. Казав, що там життя краще, і що їй не треба буде продавати молоко кожного ранку. Та прийшов Той у високих смердючих чоботях. І забрав її. Під себе. На Панщину. Приїжджий почекав-почекав, та й поїхав. Дівчина зібрала докупи розбиту мрію, заховала у глибоку скриню і втерла носа. Треба жити далі. Треба продавати молоко.

Їх було багато. Хтось зупинявся, хтось ні. Хтось її кривдив, хтось частував, але ніхто не залишався надовго. Лише Той у високих чоботях завжди залишається. Ось і зараз. Приїхав на своїй лискучій машині, які називає «Жигулями» і кожного разу бридко сміється з власного жарту. Безцеремонно взяв її за косу, наче так і має бути. Боляче натиснув на плечі – опустив на коліна. Робив усе мовчки, час від часу кидаючи якесь лайливе слово. В останню мить в екстазі штовхнув своїм брудним чоботом її дзбанок – біле молоко повільно розтеклося по сірому асфальту. Інше молоко Дівчина непомітно сплюнула на траву, щоб Хазяїн не помітив.

Він сів у машину і поїхав. Навіть не озирнувся. Та Дівчина знала, що завтра він повернеться знову. А поки їй треба продавати молоко.

Символи:

·       Дівчина – Україна.

·       Війт – українська влада, політики.

·       Молоко – багатства України, її земельні, сільськогосподарські та ін. ресурси.

·       Приїжджий – Європа

·       Панщина – Митний союз

·       Валянки – «дешевий» газ з Росії

·       Той у брудних смердючих чоботах, Хазяїн – Росія