Коли абстрагуватися і глянути на світ з висоти Господніх володінь, можна побачити купу самозакоханих істот. Всі вони красиві, але порожні. З усіх сил намагаються проявити власну нетиповість, однак забувають, що їхня інакшість – передусім у душі.
Щодня нам доводиться робити вибір. Побутовий, інтелектуальний, кар’єрний – одна маленька дрібниця може змінити все життя. Невідомо як, але Христос до нас приходить двічі: під час хрещення, а вдруге, коли ми запрошуємо його у свій світ. Це, мабуть, і є найважливішим вибором людини – відчувати відповідальність і бути готовим приймати його наслідки.
В умовах ХХІ століття спостерігається дивний парадокс. Якщо пересічна людина обирає шлях християнського смирення, вона автоматично чинить спротив суспільним спокусам. І навпаки – приймаючи цивілізаційні правила гри, віддаляється від Бога. «Смирення» і «спротив» йдуть нога в ногу, не існують один без одного, як без ночі не може бути дня, як через надлишок музики ми вчимося цінувати тишу.
Християнство крокує назустріч соціуму. Воно є безальтернативним компромісом – незмінним упродовж багатьох століть. Старозавітній принцип «Око за око, зуб за зуб» давно втратив свою актуальність, і залишається зброєю диявольських сил. Вільна віра Христова, але й дієво-відповідальна. Бо «хто виходить чистим з оселі пороку, заслуга того стократ цінніша» (Г. Сенкевич).
| 