СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

      Недільний ранок. Усі птахи лісу відпочивають від непростого робочого тижня, ліниво стріпуючи крилами й неквапливо насолоджуючись сніданком. Сьогодні господині гнізд приготували особливу святкову вечерю – їм довелося увесь тиждень наполегливо збирати крупи та пшоно й зносити до купки.

         А от сичі не дрімають зрання – їх сьогодні чекає робота. Пузаті та поважні, вони одягнули вже недільні шати й підготували декілька влучних, промовистих фраз. Подейкують, монологи ці повинні пройти фільтр в орла перед тим, як пролунають на лісовому зібранні. Сичі взагалі підлизи ще ті – вмостившись зручно біля орлиного гніздечка, вони вже й забули, що інші птахи вважають слова сичів справжньою істиною і живуть за їх законами.

         Сичі впевнено крокують головною стежкою, зараз почнуть сходитися птахи цілими сім’ями, потрібно починати. Попереду колони – найстаріший Сич: його обличчя всіяне зморшками, що наче сплітаються в гримасі єхидства. Біло-золоті шати Сича видно аж з крихітних й понівечених щурячих нірок, а золота оздоба на вершечку оксамитового чепчика відбиває сонячні промені. Пузо його незабаром заважатиме ходити, бо літати Сич давно вже не може. Від заморських наїдків Сич увесь тріскає по швах, він ледве стримує сміх, коли радить рядовим сичам задовольнятися кількома хробаками в день, а решту часу присвячувати духовній їжі. Що зробиш – Сич вже давно став чимось на зразок гуру у пташиному світі, тому повинен проповідувати – зрештою, жити за щось потрібно, а цар Орел віддячить. І попри те, що будинок Сича давно вже видно з будь-якої точки лісу завдяки даху з найдорожчого в лісі червоного дерева з оздобами, хочеться Сичеві іще чогось – для душі…

         І все б гаразд, якби ночами Сич не мучився від нав’язливих думок та страшних марев. У цих снах Сича зустрічають усі птахи, яким він відмовив у допомозі. Приходить кожен, хто потребував порятунку, але отримав від Сича відмову. Кожен, хто свято вірив проповідям Сича і жертвував сичам гроші, втім, розчарувався.

         Очі Сича вже підпухли від безсонні, знесилений і обезкрилений, він вже не може багато ходити. Сил вистачає лише вкотре дійти до орла й отримати чіткі вказівки та заохочувальні подарунки.

         Деякі птахи вже запідозрили підставу, деякі зрозуміли, що їм відверто брешуть, та хто вони взагалі такі? Хто, щоб порушувати систему, яку роками день у день, покоління у покоління вибудовували пташині клани з найвищих, найтепліших та найрозкішніших гнізд? Хто ці кістляві горобці, понівечені втомою років, перед обличчям гордих та пишних сичів, які, зігнувшись у молитві, промовляють : «Во ім’я купюр, монет і золотих злитків»….

Ліс – нинішня Росія

Орел – Президент, імператор

Сичі – представники російського патріархату

Сич – головний патріарх, пузатий месія