Чи може поневолений народ терпіти гніт вічно? Ярмо, що його завойовник намагається накинути на шию, не може стримувати силу народу, який бажає свободи. Проте, ця потужна сила завжди звільнялася у різний, унікальний спосіб. Історії відома безмежна кількість прикладів того, як «вибухали» революції. Одні з неспішною підготовкою, яка гартувала дух, але водночас розчиняла надію. Інші ж раптово, здіймаючи тисячі національних стягів, змушуючи усіх співати власну «Марсельєзу». Саме тому у подібні миті немає місця сумнівам. І на запитання «цей завзятий народ творить диво, але що він може вдіяти супроти такої сили?» завжди знайдеться відповідь, яка вкотре покличе до бою.
Різні революції сколихнули Україну та Болгарію; різні умови, різні вороги, однак в обидвох випадках єдина мета. Воля! Важко порівнювати результати народного збурення, оскільки наше все ще перебуває у кульмінаційній фазі, проте два братні слов’янські народи окропили своє щастя кров’ю революційних романтиків із «Небесної сотні». Адже їх убивці… «не могли усвідомити значення часу, прогресу ідеї. Та якби й зрозуміли, було б вже пізно: вони не мали такої великої в’язниці, таких довгих ланцюгів, якими цю святу ідею можна було зв’язати».
| 