Хоча ми й звикли вважати раціональну сутність людини - "холодною", а емоційно-експресивну - "гарячою", інколи буває і навпаки. "Холодний" за своєю властивістю та викладом інтелект продукує палку, "гарячу" публіцистику, літературу, філософські погляди, поезію тощо (не забудем ще про віру))) ) Середовище вітчизняних мас покищо вчиться розрізняти мухи і котлети) Формувати й розвивати свій світогляд, розумову діяльність воно... буде згодом (правда, дай Боже)
Гаразд, а на Вашу думку, є реальний шанс зробити із будь-якої тернопільської газети обласного рівня якісний тип видання? Бо які б заможні часи не очікували нашу державу в майбутньому, але друковане видання поступово перетворюватиметься на другорядне у порівнянні із електронним.
Я ото роботи перевіряю студентські… Інколи однієї хвилини достатньо, аби зрозуміти – вода. Проте над кожною п’ятою змушений сидіти хвилин десять. Три паралельні ідеї, намагання сказати вдесятеро більше, аніж дозволяє час! Фактично, то і є відповідь на запитання. Юнацький максималізм та незалежне коріння (народилися вони вже у часи вільної батьківщини) цілком спроможні забити сторінки якісним чтивом. Тим паче – у «свобідному» Тернополі. Найголовніше, що кожен другий вірить у це і першочергове завдання – показати, що історія знала таких майстрів пера, які словом повертали танки і затоплювали площину нікчемності духовністю. Відкритістю: поглядів та прізвищ. Всезростаючою кількості (аж до критичної маси). А боротьби з електронними ресурсами вже не буде хоч би з тієї причини, що інтелектуальний текст ніколи не читатиметься із блимаючого монітора комп’ютера. Тільки під чай, у затишному місці – аби збагнути найповніше. Того ж Гассета, наприклад. Або Висоцького, Костенко, бо навіть дві строфи їх поезії – то найвишуканіша публіцистика! Правда, яка б’є точно у мозок. Згадайте: двадцять років тому були тільки емоції, пафосні «промови з броньовика». Мовляв, ось ми незалежні, і максимум за рік збудуємо своє Ельдорадо. Помаранчева революція – ще один пам’ятник емоціям. Все це стало надбанням історії – і тільки «холодні», до міліграма «виважені» тексти залишилися вічними. «Лихо з розуму» Чорновола, «Інтернаціоналізм чи русифікація» Дзюби, його ж «Казуїстика – державна політика», Сверстюк, Кримський… Політичні ідеї публіцистів спонукали до дії, а довести дію до бажаної мети – це вже справа найбільш ретивих послідовників скомпонованих раніше ідеалів. Продукуйте – і вас називатимуть по імені, а не здаватимуть у тираж.
Микола Миколайович, це турбує ваша студентка з франківського коледжу Іванна Тимків. Дуже гарно, що на вашому сайті є місце для різноманітних думок – від розумних, і навіть мудрих, до анонімних. Мій священик дідусь казав, що анонімні листи недоброзичливців не дозволили архієпископу Мирославу Любачівському зробити з УГКЦ Патріархат, тому для мене, а особливо для журналіста,то великий гріх. Але я про інше. Чи є ще у вас список тих студентів, які складали гроші для мам-одиночок у монастир Воплоченого слова. Бо наша староста віддала ксерокс Вадиму Петровичу, а він з отцем Йосафатом поїхав до Польщі. День Миколая скоро, тому ви місію свою маєте виконати. Як то кажуть, і словом, і ділом… Дякую.
Круто. Якщо це той самий метод полеміки від Достоєвського, коли Інквізитор-Анонімус тоне у жовчі своїй, а Христос шукає любові у найбільш нейтральних словах його принизливої промови, то я недаремно слухала ваш курс. Пам’ятаєте, здавала практику, де так само поставила на коліна мера Тернополя Заставного. Він мені, чесно кажучи, й досі цього не забув. Тримайтеся, Миколо Миколайовичу.
Певна річ пам’ятаю – це ж не двадцять років тому трапилося. А про метод ви слушно нагадали… Щоправда, тут присутня спроба реалізувати трохи інший сценарій психологічного «зомбування». Метод Довіфата, якщо чули. Суть не у локалізації негативу, а навпаки – стимулювання агресії співрозмовника внаслідок вливу на його позитивні (відсутні на той час) емоції. Сенсації, плітки, чутки, рефлекси – аби лиш увага до події зростала у геометричній прогресії. Увага, насамперед, у середовищі вітчизняних мас, які постійно тягнуться до чогось «гарячого» (на відміну від інтелектуального холодного» розуму»). Методи стимулювання різні (хтось реагує з піною на губах, інший провокує вдаваною байдужістю, а третій взагалі мовчить), проте наслідок завжди один. Гляньте на число відвідувачів сторінки за два дні… Якби за кожен клік платили гроші, я б сьогодні подякував Довіфату за сто гривень. Між іншим, подібний маркетинговий крок – чи не головний у стратегії «2000», «Порадниці», «Сегодня»… Піпл клює)
