СЛОВ*ЯНСЬКЕ ЧТИВО

• з 1620 – занепад літературної думки. Сприяння цьому самих чехів – єзуїтський письменник Антон Коняш (1691-1760), знищив 60 тисяч книг гуситського та іншого єретичного спрямування.
• 1774 – заміна чеської мови німецькою (наказ імператора Йосипа ІІ) – і відродження з попелу (див. періодизацію).

Чеський романтизм і час літературного відродження пов'язаний з прізвищами таких чеських мислителів як Нестор Йосиф Юнгманн (1773 – 1847) – переклад на чеську мову творів Джона Мільтона, Павло Шафарик (1795-1861) – визначний славіст, завідувач бібліотеки Карлового університету, окремішність української та російської мов поема Шевченка «Єретик», поет Ян Коллар (1793-1852) – словак, засновник панславізму, цикл сонетів «Дочка слави».

Панславізм – культурний і політичний напрям серед словянських народів, в основі якого лежать ідеї етнічного, мовного та політичного єднання словян. Дві головні течії – проросійська (Юнгманн, Гавлічек, Куліш спочатку) і антиросійська (Шевченко, Міцкевич)

Новий період розвитку – розчарування в ідеалах «демократичної» імперії, розвиток символізму і декадентства. Реалізм та модернізм.

Карел Гавлічек-Боровський (1821 – 1856) – публіцистика антиавстрійського спрямування, цикл віршів «Тірольські елегії»

Ян Неруда (1834-1891) – провісник чеського символізму – збірка віршів «Цвинтарні квіти», вірші надії та розчарування.

Ярослав Врхліцький (1853 – 1912), поет, 80 томів поезії, «Бар-Кохба» - переклад на українську Івана Франка. Шимон Бар-Кохба – провідник евреїв в повстанні проти римлян в Єрусалимі (імператор Адріан)– 580 000 жертв.

Франко перекладав тексти Неруди, Боровського, Врхліцького, драма «Украдене щастя» була поставлена у Празі. На чеську перекладені твори Шевченка, Українки, Коцюбинського (навіть за життя окремих), перше у світі нецензуроване видання «Кобзаря» (1876), Грушевський – член чеської академії наук. Поняття освітньої рецесії.

Новітній період

1918 – відновлення чеської незалежності.

Томаш Масарик (1850-1937) – президент Чехословаччини у 1918-1935 рр., знайомий з Іваном Франком, фундатор вільного українського університету у Празі.

Ярослав Гашек (1883 – 1923) – антивоєнний роман «Походеньки бравого солдата Швейка» (1921) – призваний в ряди армії шейк прикидається дурнем, однак читачі згодом розуміють що нерозумною є вся військова система; воєн з такими як Швейк взагалі б не було.

Карел Чапек (1890 – 1938) – антиутопія «Війна з саламандрами» (1936), захисник демократії та ворог фашизму, автор слова «робот». Автор «літературного пам’ятника» першому президентові Чехословаччини – ворогу СРСР – Томауш Масарику (1935). Молодший на нього на 40 років. Тема: національні характер, традиція, психологія як надійний засіб політичних змін під час кризи ( 18, 38, 68 роки ХХ століття). «Демократія – любов до ближнього на політичному рівні».

Постмодерн

Богуміл Грабал (1914 – 1997) – «Ретельно обшукувані поїзди», «Вар’яти», «Я обслуговував англійського короля» - оповідання про аферистів та брехунів з елементами чорного гумору.

Мілан Кундера (1929) – «Мистецтво роману» (есе, 1986), «Нестерпна легкість буття» - 1982 -  «буття переповнене легкістю, бо кожен з нас живе лиш один раз», «наші вчинки стають нестерпними, коли постійно задумуватися про їх наслідки».

Вацлав Гавел (1936) – драматург, 10-ий президент Чехословаччини (89-92), перший президент Чехії (93-2003), автор слова «Абсурдистан». П’єси «Свято в саду», «Обмежена можливість зосередження».