«Культура», що виходила в світ у 1947–2000 роках, була не тільки найважливішим часописом польської еміґрації, не лише одним із найвизначніших і найцікавіших явищ польської культури XX століття, але й правдивим феноменом повоєнного европейського інтелектуального життя. Ось як відгукувався про це польське видання один французький автор: «Місячник “Культура”, друкований у Парижі, є виданням єдиним у своєму ґатунку: жодна інша еміґрація з країн, контрольованих СССР, не має повоєнного часопису такого високого літературного, історичного та політичного рівня. Винятковість “Культури” полягає в тому, що, будучи еміґраційним виданням, вона не замикається в ментальності, властивій еміґрантам. Винятковою є й плеяда зосереджених навколо “Культури” талантів – Ґєдройць, Чапський, Мілош, Ґомбровіч, Єленський, Ват, Герлінґ-Ґрудзінський»(1). Хоча з паризьким часописом були пов’язані найважливіші імена польського інтелектуального життя повоєнного періоду, а також декотрі найвидатніші постаті европейської культури, ніхто не ставить під сумнів, що вона була, власне кажучи, авторським витвором однієї людини – Єжи Ґєдройця. Провідна роль Ґєдройця в часописі навіть спричиняла ревнощі в його співпрацівників. У пастишовому числі «Культури» з’явилося було таке пояснення: «Дехто з читачів просить нас подати особовий склад “Культури”. До редакційної колеґії належать: Редактор Єжи Ґєдройць; Редактор Ґєдройць Єжи; Єжи Ґєдройць, Редактор; Ґєдройць, Єжи та інші члени редакційної колеґії “Культури”»(2).
